Перереєстрація ЦРЛ: міфи й реальність
Версія для друкуПеререєстрація ЦРЛ: міфи й реальність
На початку року в центрі уваги виявилося питання затвердження Статуту Миргородської центральної районної лікарні в новій редакції, єдина зміна – нова адреса реєстрації ЦРЛ як юридичної особи. Актуальність теми спонукала звернутися до голови Миргородської райдержадміністрації Юрія Коваленка за проясненням ситуації «із перших вуст».
– Юрію Миколайовичу, що спонукало до прийняття рішення щодо зміни адреси реєстрації центральної районної лікарні?
– Передісторія така. Миргородська центральна районна лікарня – найстаріший заклад з усіх юридичних осіб на Миргородщині – понад 200 років. Ні Миргородська районна влада, ні міська за період існування ЦРЛ в радянські часи та після здобуття незалежності України ніколи не були засновниками ЦРЛ. До 1992 року лікарня належала до державної власності і перебувала в управлінні держави в особі Полтавського облвиконкому. Згідно із рішенням №13 від 17 січня 1992 року «Про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності, між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування», прийнятим виконавчим комітетом Полтавської обласної Ради народних депутатів, до 15.02.1992 року виконкомам районних і міських Рад народних депутатів необхідно було провести розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць і прийняти відповідні рішення, а також виконати інші процедурні питання. На той час в м. Миргороді знаходився один медичний заклад – Миргородська ЦРЛ. Міська влада не виконала рішення облвиконкому від 1992 року і не прийняла ЦРЛ до комунальної власності міста, не склала розмежувального акта і акта приймання – передачі роздержавленого майна.
Аби не позбавити на той час 50-тисячне місто і його жителів власного лікувального закладу, 6 травня 1993 року на 12 сесії 21 скликання районна рада прийняла рішення, яким затвердила перелік об’єктів (майна), переданих із державної власності, прийнявши їх (у тому числі ЦРЛ) до комунальної власності району та передавши в управління РДА, в тому числі й об’єкти, які знаходяться в м. Миргороді. Таким чином всі об’єкти, що знаходяться в м. Миргороді, є комунальною власністю району, саме районна влада з 1992 року взяла їх під свою, в тому числі фінансову, опіку. Понад 25 років утримання ЦРЛ лежить на районній владі, останні 3 – 4 роки взагалі займає пріоритетну позицію. Щорічно з державного бюджету до районного надходить цільова медична субвенція із розрахунку по кількості жителів міста і району. Цих коштів, які надходять на зарплатний проект лікарям, оплату енергоносіїв та опалення, звісно не вистачає. Оскільки згідно із тарифною сіткою коштів недостатньо навіть на зарплату лікарям, у 2017 році із районного бюджету додатково витрачено 8 млн грн, на 2018 – заплановано 11 млн грн. Саме тому і прийняте рішення про перерахування ПДФО не до міського бюджету, а до районного. Насправді навіть цих 4 млн грн недостатньо. Є й інший переконливий аргумент. За останні три роки багато зроблено для модернізації лікарні, покращення умов як для пацієнтів, так і для лікарів. Еквівалент внеску у позитивні перетворення із бюджетів сільських рад – 4 млн грн, із міського бюджету теж близько 4 млн грн, а із районного – 44 млн грн. Переконлива мова цифр найкрасномовніше говорить, що думки «про залатування дірок у районному бюджеті» недоречні, і саме вона зіграла «основну скрипку» у прийнятті рішення більшістю депутатських голосів.
– Чи вплине прийняте рішення на обслуговування жителів міста і району?
– Абсолютно ні. Для працівників ЦРЛ, жителів міста і району нічого не змінилося, єдина різниця – в результаті «перереєстрації» ПДФО надходить не до міського бюджету, а до районного. Центр Північного госпітального округу зафіксований у Миргороді без юридичної адреси (на теренах Полтавщини заплановано 4 таких центри: Полтава, Кременчук, Лубни і, звісно, Миргород). Районна та міська ради є власниками відповідних місцевих бюджетів: район – районного бюджету, місто – міського, а райдержадміністрація – розпорядником районного бюджету. Необхідно виходити із того, що місто Миргород має подвійний статус: місто обласного підпорядкування і одночасно районний центр, тому ЦРЛ функціонує як у місті, так і в районі.
Лікарня як була в місті, так і залишається, не треба нікому їхати за вторинною меддопомогою в с. Попівку (саме там ЦРЛ зареєстрували), керівництво лікарні не змінилося, працівників не звільнятимуть (штат у лікарні понад 90% – жителі міста, роботодавець для них – районна влада).
– Юрію Миколайовичу, нове місце реєстрації – село Попівка. Чому саме Попівка?
– Обирали серед сіл, що мають найближче розташування до Миргорода. Село Попівка ніяких преференцій від перереєстрації не має, при цьому зроблені кроки назустріч в організації офісу, в якому спеціаліст прийматиме телефонні дзвінки. Функціонування ЦРЛ у Миргороді лишається незмінним.
Чому, наприклад, не Великі Сорочинці? Тому що Великі Сорочинці мають прямі стосунки із державним бюджетом, тому і ПДФО надходило б саме у сільський бюджет. Чому, наприклад, не Комишня? Є перспективний план об’єднання територій – децентралізація, згідно із яким заплановано на Миргородщині 3 ОТГ – Миргород плюс 13 сільських рад, Великосорочинська і Комишнянська. У момент, коли міста обласного значення об’єднають навколо себе сільські громади, все автоматично перейде до громади, центром якої буде Миргород. Існує багато аналогічних прикладів. Багато років Полтавська районна лікарня була зареєстрована у селі Мачухи. Після створення ОТГ із центром у Мачухах відбулася перереєстрація у селі Супрунівка. Зміна юридичної адреси ніяк не відобразилася ні на пацієнтах, ні на медперсоналі.
– Нині міська рада порушує питання, щоб взяти ЦРЛ на баланс міста. Ваша позиція із приводу.
– Проконсультувавшись із депутатами районної ради, висловлюю спільну позицію – і ЦРЛ, і РБК мають лишитися районними. Тільки коли відбуватиметься об’єднання громад, має відбутися логічний і плавний перехід. Політиканство тут зайве.
– Прийняте рішення узгоджене з обласним керівництвом?
– Разом із обласним керівництвом аналізували ситуацію і формулювали комплексний підхід: головне – щоб не постраждали пацієнти, медперсонал, і Миргород відбувся як центр госпітального округу. Тільки після компетентних консультацій з огляду на труднощі в наповнюванні районного бюджету, вимушено прийняли відповідне рішення.
Доречно звернути увагу на те, що у Миргороді розташований офіс великого сільськогосподарського виробника, діяльність якого пов’язана із сільгоспвиробництвом і відбувається на теренах району – ТОВ «УкрЛатАгро». Це підприємство здійснює виробничу діяльність у районі, а зареєстроване у місті і, відповідно, ПДФО сплачує до міського бюджету (у 2017 році – близько 2 млн грн).
– Чи не ускладнить перереєстрація документообіг?
– Майже місяць ЦРЛ функціонує за новою адресою реєстрації. Є узгодженість із поштовим відділенням, сільською радою, дотримання комплексного підходу. Кожен бажаючий може переконатися – на першому місці турбота про людей. Тому, незважаючи на бюджетну скромність, мають місце суттєві оновлення, в цьому легко переконатися на власні очі. Аграрії допомогли придбати флюорограф (єдиний в Україні, що функціонує у первинній ланці). Міський голова Сергій Соломаха подбав про придбання реанімобіля за 2 млн грн. За кошти районного бюджету відремонтовані два відділення хірургії, кардіологічне, гінекологічне відділення, а також одне дитяче відділення. Місто профінансувало ремонт пологового відділення. Кожен ремонт – від 800 тис. грн до 1,5 млн грн. Є у планах придбання нового КТ. Значний внесок в оновлення здійснює народний депутат Олег Кулініч – допоміг придбати флюорограф, сучасну стоматологічну установку. З допомогою спонсорів зробили переоснащення опалювання – встановили твердопаливні котли, підключення проходило майже 1 січня, довелося добряче похвилюватися, але головне, що є тепло, комфортні умови для людей, яким потрібно зміцнювати здоров’я, при цьому ще й економія – близько 1млн грн в рік. Звісно, проблем багато, та емоції варто відкинути на другий план, найважливіше – працювати для людей, піклуватися про їх здоров’я. Дві третини населення Миргорода – вихідці із села, у ЦРЛ більше 60% пацієнтів – жителі міста, ділити Миргородщину на місто і село ой як зайве. Тим більше ясно як Божий день, що гроші ПДФО, які надійдуть не до міського бюджету, а до районного, будуть все одно направлені на лікування людей і міських у тому числі. Тому кориснішими будуть не протистояння і ворожнеча, а об’єднання зусиль у праці на благо жителів Миргородщини. А найоб’єктивнішу оцінку завжди дає час.
Ольга Устименко
