Інформаційні матеріали
Версія для друкуЛегалізація праці
Легалізація зайнятості - це пріоритетне завдання в роботі Управління Держпраці у Полтавській області.
Одним із необхідних кроків для забезпечення майбутньому пенсіонеру гідної старості. має стати боротьба із нелегальною працею та «зарплатою в конвертах».
Неодноразово Уряд наголошував на необхідності посилення нагляду за дотриманням законодавства про працю та надання додаткових стимулів для виведення робочого місця та заробітної плати у правове поле.
З великою кількістю працівників роботодавці взагалі не укладають трудові угоди.
За оцінками Федерації роботодавців України, поза офіційним обліком зайнятості в Україні трудиться близько 5 млн. громадян.
Це говорить про те, що ці працівники соціально незахищені. Роботодавці не виплачують лікарняні та не гарантують сплату соціальних внесків для отримання хоча б мінімальної пенсії.
В цілому по Україні тіньовий обіг найбільше присутній у таких сферах діяльності як торгівля (80%), будівництво (66%), гральний бізнес (53%), транспортні та пасажирські перевезення (46%) тощо.
Управлінням Держпраці у Полтавській області, як наглядовим органом, в межах наданих повноважень постійно здійснюються заходи державного контролю у суб’єктів господарювання всіх форм власності щодо дотримання ними трудового законодавства
Але, незважаючи на всі вжиті заходи з боку контролюючих органів, нагальність вирішення питання легалізації кожного робочого місця незаперечна.
З метою посилення відповідальності за порушення трудового законодавства Урядом суттєво збільшені розміри штрафних санкцій.
Підприємство, установа, організація незалежно від форми власності, фізичні особи - підприємці та інші суб’єкти підприємницької діяльності несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення:
- ухилення від оформлення трудових відносин у разі фактичного допуску працівника до роботи та виплата винагороди за працю без нарахування та сплати внесків та податків;
- порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, виплата їх не в повному обсязі;
- нарахування та виплату заробітної плати в розмірі, нижчому від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати за виконану працівником місячну чи погодинну норму праці (обсяг робіт);
- інші порушення вимог законодавства про працю.
Тобто, справи про правопорушення, розглядаються посадовими особами центрального органу виконавчої влади з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та його територіальними органами.
Центральний орган виконавчої влади з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області Світлана ГАРМАШ
Щодо легалізації зайнятості населення
Важливою проблемою в трудових відносинах між роботодавцем і найманим працівником на даний час є легалізація зайнятості населення. Як свідчить практика багато роботодавців (в основному це малий та середній бізнес) не укладають трудові договори з найманими працівниками.
Можна з упевненістю сказати, що не лише роботодавець винен у такому стані справ, а й сам працівник не завжди розуміє на що він погоджується.
Громадяни погоджуються на будь-які умови роботодавця, при цьому втрачають можливість користування державними гарантіями, зокрема субсидією, державною соціальною допомогою малозабезпеченим сім’ям, втрачають трудовий стаж. Отримуючи заробітну плату неофіційно, “в конвертах”, працівник втрачає своє законне право на щорічну відпустку, а у випадку виробничої травми або захворювання – оплату лікарняних листів, страхових виплат і т.д. Погоджуючись на “тіньову” зайнятість, працівники повинні розуміти, що їх очікують ризики пов’язані з захистом своїх трудових прав та соціальним захистом у разі скрутних життєвих обставин.
Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк, та строковим, що укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін або на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Трудові відносини між громадянином, який наймається на роботу та роботодавцем (юридичною або фізичною особою – підприємцем) оформлюються в письмовій формі.
Роботодавець не має права допускати працівника до роботи без оформлення трудових відносин, але слід зауважити, що таке оформлення буде вважатися проведеним за умови додержання наступних дій:
по-перше, роботодавець складає трудовий договір у формі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу/призначення на посаду, а фізичні особи – підприємці можуть керуватися формою трудового договору, затвердженою наказом Мінпраці від 08.06.2001 № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю»;
по-друге, до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, роботодавець зобов’язаний подати повідомлення про прийняття працівника на роботу (за встановленою формою), до територіального органу Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413 “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”.
Тобто, перед допуском працівників до роботи роботодавець повинен провести оформлення трудових відносин з додержанням вимог статті 24 КЗпП України.
Також, не варто забувати, що до початку роботи за укладеним трудовим договором, роботодавець (чи то юридична особа, чи то фізична особа – підприємець) зобов’язаний:
1) роз’яснити працівникові його права і обов’язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;
2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;
4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Наприкінці, хотілося б додати, що оформлення трудових відносин відповідно до чинного законодавства з найманим працівником, звільнює роботодавця від сплати штрафних та фінансових санкцій, передбачених чинних законодавством.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області Світлана ГАРМАШ
Право на працю – конституційне право людини
Головний оберіг державності та демократії – Конституція наголошує, що людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість визнаються найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Слід наголосити, праця — це основа життя і багатства суспільства, джерело внутрішнього зростання духовних якостей людини. Праця є найважливішою умовою існування суспільства, його розвитку і вдосконалення.
Діяльність людини потребує витрат фізичної або розумової енергії та має своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей. Не дивно, що головний закон України закріпив захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.
Також Конституцією України заборонено використання примусової праці, тобто найманої праці не забезпеченої захистом держави. В свою чергу Кодекс законів про працю України вказує на єдиний спосіб реалізації права на працю громадянами – укладення трудового договору на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядження власника або уповноваженого ним органу про прийняття працівника на роботу.
Необхідно зазначити, що відповідно до Конституції України і ст. 22 КЗпП України забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладенні, зміні чи припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у профспілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.
Окрім цього у Конституції України передбачено право кожного громадянина на належні, безпечні й здорові умови праці. Належними умовами праці слід вважати справний стан машин, верстатів і пристроїв; належну якість матеріалів та інструментів, необхідних для виконання роботи; вчасне постачання виробництва електроенергією, газом та іншими джерелами енергоживлення; своєчасне забезпечення технічною документацією.
Здорові та безпечні умови праці – це додержання правил і норм з техніки безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих наслідків шуму, випромінювань, вібрації та інших факторів, які негативно впливають на здоров'я робітників та інше.
Відповідно, право на належні, безпечні і здорові умови праці реалізується через охорону праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Державна політика в галузі охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Додатково з метою забезпечення інтересів громадян держава гарантує захист громадян від незаконного звільнення, забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах.
Як ми бачимо державою створено умови для реалізації громадянами права на працю, а вже як скористатися своїм право має вирішувати кожен із нас.
Тому закликаємо не тільки знати про наявність своїх трудових прав, але й цінувати та захищати свої трудові права та гарантії, визначені державою для кожного із нас – громадян України!
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області Світлана ГАРМАШ
Легалізація зайнятості та праці – пріоритети в роботі
У нинішніх умовах проблемною залишається легалізація зайнятості населення та заробітної плати, реалізація гарантій оплати праці та організація заходів по недопущенню виникнення заборгованості з виплати заробітної плати. Підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності при виплаті заробітної плати повинні дотримуватись вимог чинного законодавства, нести відповідальність за навмисне порушення норм законодавства щодо виплати заробітної плати.
На жаль, відносини між роботодавцями та найманими працівниками не завжди відповідають нормам законодавства. Часто працівники отримують офіційну зарплату меншу за мінімальну (або на рівні мінімальної), а решту зарплати - у «конверті». Таким чином роботодавці ухиляються від сплати податку. Не рідкість і випадки, коли працівники взагалі офіційно не оформлені на роботу. Це робиться роботодавцями для того, щоб мінімізувати витрати та отримати максимальний прибуток. Такі працівники стають повністю беззахисними перед роботодавцями. Усна домовленість жодним чином не фіксується юридично. Працівник не має ніяких доказів для підтвердження дійсного розміру своєї зарплати і трудового стажу. Роботодавець може платити працівнику стільки і до тих пір, скільки вважає за потрібне. Офіційно неоформлена на роботу людина ризикує залишитися без права на отримання соціальних виплат та пенсії. Таким чином, нелегальна зарплата не лише зменшує надходження до міського бюджету та державних соціальних фондів, а й тягне за собою багато неприємностей і для самих працівників. І вирішувати цю проблему треба спільними зусиллями - як державі, так і самим працівникам.
Ніхто не зможе краще змусити роботодавців чесно платити зароблені гроші, як самі працівники, які повинні просто не погоджуватися на роботу за невигідними для себе умовами.
Суспільство має усвідомити, що легалізація заробітної плати - це гідне забезпечення майбутнього кожного з нас.
Головний державний інспектор
Управління Держпраці у Полтавській області Світлана ГАРМАШ
